07.09.2013

Згадки Андрія Садового про час становлення Незалежності нашої держави

До Дня Незалежності України проводилось опитування відомих українців про події 22-річної давності. Де вони були під час здобуття країною свого суверенітету, чим займалися і на що сподівалися. І ким би стали, якби залишився вони жити в Радянському Союзі.

Історією своїх подій з нами ділиться мер міста Лева Андрій Садовий. Він є міським головою одного з найбільших міст України з 2006 року. Він навіть потрапив у 2008 році до рейтингу найвпливовіших українців за версією журналу Фокус. Одружений , виховує п’ятьох синів.

— У той час я працював регулювальником апаратури на підприємстві Львівприлад. 19 серпня 1991, під час путчу, мені виповнилося 23 роки. Хвилювання в ті дні було величезним. Львів не просто мріяв про незалежність. Львів жив цією мрією. Ми завжди хотіли бути вільними, і коли це сталося, була величезна радість. Але в той же час — і великий шок. Все відбулося дуже швидко. Це тепер ми розуміємо, що партійна номенклатура спрацювала на всі 100. Вона переписала всю країну з держвласності у приватну. Потім до цього процесу приєднався криміналітет.

На жаль, тоді українці не знали, що сам факт проголошення незалежності — це ще не незалежна держава. Тоді було багато фантазій Я пам’ятаю листівки, які роздавали, в них писали, скільки продукції виробляє Україна, і що, коли ми будемо незалежними, то станемо на один рівень з Німеччиною, Італією, Францією. Чомусь вважали, що якщо буде акт про незалежність, державний прапор, свій гімн і герб, то все інше відбудеться само собою.

Це була найбільша помилка. І на превеликий жаль, багато хто до цих пір живуть в цих ілюзіях. Незалежність потрібно творити кожен день, і це повинен робити кожен на своєму місці: батько у своїй родині, чиновник на службі.

Для мене, як для людини, яка народилася у Львові, велика честь сьогодні працювати міським головою в рідному місті. Я зобов’язаний цією можливістю Незалежності. Якби не було української держави, я б, напевно, не мав такої можливості, тому що завжди у Львові першими керівниками були переселенці з інших міст.

Ми сьогодні навіть не розуміємо тієї величезної відповідальності, яка на нас покладена . Наші діди, батьки часто віддавали життя за країну. А ми постійно скаржимося на щось. А чи кожен з нас працює над собою , чи достатньо ми часу приділяємо для виховання наших дітей, чесні чи ми? Це основа основ. Я дуже радий тому, що сьогодні підростають люди, які народилися в незалежній державі, я покладаю надії саме на цих людей. Моє завдання — допомагати їм відбутися. Львівська міськрада вже кілька років надає можливість пройти практику студентам, а кращих ми працевлаштовуємо.

Оставить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*