05.03.2015

Про відношення людей одне до одного.

Після подій у Криму та на Сході України багато хто з мешканців України побачив, що всі ми різні. І в цьому немає абсолютно нічого дивного, адже на території нашої Неньки (яку на жаль не всі вважають за таку) проживає величезна кількість національностей та діаспор. Відповідно в кожної з них свій особливий менталітет. Багато хто почав любити свою Країну лише після подій на Майдані, і в цьому не має нічого поганого, адже не любити свою країну та не поважати її населення це є просто «свинство». Мені як людині яка народилась та виросла у місті Луганськ та вже більше ніж шість років проживає в одному з обласних центрів Західної України ситуація зрозуміла як ні кому.

Як повернуло моє життя.

Почну з того, що переїхав я сюди не одразу. На Сході в мене лишився син від першого шлюбу. Сам шлюб виявився не вдалим. То ж одного разу я познайомився із дівчиною із Західної України. Ми довгий час спілкувались на відстані і відстань нас зробила ближчими. Але тривати довго так не може і в решті решт ми вирішили одружитись. То ж стало питання, де ми будемо жити. Розуміючи яке відношення на Сході буде до дівчини з Заходу рішення було прийнято миттєво: їду на Західну Україну. Єдине, про що я шкодував, це про роботу, бо на той час я досить не погано заробляв. Але як кажуть від долі не втечеш. То ж я переїхав. Що ж мені тільки не казали знайомі (батьки були не проти та розділяли мої погляди). На роботі дізнавшись про це казали, що мене там вб’ють і багато чого ще. То ж саме тоді в мене почали відкриватись очі на відношення більшості оточуючих до населення Західної України. Скажу чесно, жити в Луганську мені ніколи не подобалось, все через якусь ворожу атмосферу одне до одного. Я звик жити за правилом, що як що ти нормальна людина та добре відносишся до оточуючих то відповідно чекаєш і від оточуючих подібного, але у Луганську це правило не діяло, саме тому друзів в мене практично не було. То ж крім сина від першого шлюбу та родичів мене нічого не тримало там. От я і переїхав. Скажу одразу, українську мову в школі я знав на три бали, чого не можна було сказати про розмовну її частину, адже багато каналів телебачення транслювалось саме на ній. Тому з самого першого дня я спілкувався на ній. Скажу чесно, було тяжко. Адже практики не вистачало, точніше навіть був якийсь внутрішній комплекс. Доводилось розмовляти повільно, адже майже кожне слово доводилось в розумі перекладати, і постійно боявся помилитись, що б не сміялись. Моя нова тьоща десь через місяць помогла мені влаштуватись на державну роботу. Батьки мої не були багаті, тому я після школи закінчив ПТУ за спеціальністю електромонтер. Далі народився син. Далі побут, просте життя, яким я був задоволений.

Потім почався майдан 2013 – 2014 років.

Людей на той момент вже просто дістало «свинське» відношення «еліти» до простих людей. Кращого життя мені хотілось так само як і більшості. Саме тоді я зрозумів, що люблю свою Батьківщину і в мене відкрились очі на більшість моїх знайомих на Сході. Вони хотіли жити в складі не «Расии» а якогось міфічного «СССР». Ось тут виявилось, що все життя їм було тяжко і їх весь час «ущемлялі». Тобто, коли за радянських часів вони приїхали на територію України у пошуках кращого життя, отримали тут освіту, роботу, пільги, пенсії, квартири це було як само собою, а тепер виявилось що їм весь час тут було погано. Назвати таких людей інакше як «не вдячні свині» в мене язик не повертається.

Під враженням Майдану я вступив до лав Самооборони мого міста. Я постійно дзвонив до своїх батьків та двох друзів, які лишились на Сході. З їх слів я зрозумів, що Майдан в них не можливий, усі подібні дії знищувались у зародку проплаченими «тітушками». Помагав чим міг, щось відправляв до Києва на Майдан, чергував по ночах після роботи на майдані мого міста. Потім «Небесна сотня», патріотичний дух ріс із кожним днем. Тут з`являється новина, що Янукович втік, «Регіони» починають розвалюватись, що тут скажеш, здається, ніби перемога.

АТО.

Більше всього я переживав, коли постійно обстрілювали Луганськ. Переживав за Маму з Татом, сестру, сина, що лишився на сході, за тьотю, дядю, двоюрідні сестру та племінника із племінницею. Сестру батьки відправили у Львівську область до людини, якій моя сестра довіряла.  Ось такі ми дурні, звикли вірити людям. Був момент, коли більше місяця я не мав зв`язку із батьками, тобто я не знав взагалі, чи вони живі. Але слава Богу. То ж людина до якої поїхала моя сестра виявилась скажемо так не адекватна, є такі люди, кому треба доводити свою зверхність над іншими приниженням. А так як сестра була зі Сходу про це треба було згадувати на кожному кроці. Сестра почала працювати в одному із будинків відпочинку, один з тих, що здаються відпочиваючим. Для людини, яка не має житла, мати таку роботу досить не погано, бо є дах над головою. Але відношення до неї зі сторони деяких людей просто перекреслило моє позитивне відношення до «Западенців», я вже було повірив, що тут люди інакші, але зрозумів, що різниця просто у співвідношенні хороших людей та поганих. На Сході  є «Камуністи» — це діагноз, вилікувати який не можливо і називати це можна любими словами, зміст не зміниться, а що зробило тут деяких людей «гнилими» для мене лишається загадкою. Де ті нащадки славетних Бандерівців?

Про відношення.

То ж як я казав людина яка є біженцем (переселенцем назвати таку людину важко, бо переселятись треба кудись, і це насамперед кудись, треба мати), потребує допомоги. Дуже тяжко кинути все, бо реально так і є. Ви просто уявіть ви залишитесь завтра без нічого, абсолютно, тільки стіни вашого будинку, які не варті вже ні копійки. Тільки вдумайтесь. Але помагати переселнцям треба обережно, бо людина не міняється, як що вона на сході пила і не хотіла працювати, тут вона себе буде вести так само. А як що ж людина працьовита, вона і тут не пропаде. Дуже важливо зрозуміти яка саме людина є. Повірте, я надивився на таких на Сході, та й тут поодиноко подібних зустрічаю.

То ж будьте насамперед людьми і не треба ділити людей на «Східняків» та «Западенців». Для того, що б побачити яка людина, оцінюйте її вчинки а не слова. Цей спосіб ні коли не підведе.

Оставить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*